Доповідач Петер Кіл чітко окреслив проблеми, що існують у сфері стаціонарного догляду та проживання.

Догляд майбутнього: разом відкриваємо нові шляхи

Як забезпечити якісний догляд за літніми людьми й у майбутньому? З огляду на демографічні зміни, дефіцит персоналу та зростання витрат, терміново потрібні нові рішення. Які можливості відкриває більш тісна взаємодія та моделі надання послуг поблизу місця проживання — саме це було головною темою публічного фахового заходу, організованого EVIM Altenhilfe 28 жовтня в центрі для літніх людей у Хохгаймі.

На захід відгукнулися близько 30 зацікавлених осіб із сфер догляду, охорони здоров’я, хоспісної допомоги та муніципальної політики. Головний висновок вечора: підхід «так і далі» не спрацює. Проте існують багатообіцяючі альтернативи, які вже успішно випробовуються.

Коли потреба в догляді зростає, а ресурси вичерпуються

Покоління «бебі-буму» виходить на пенсію — серед них чимало працівників сфери догляду. Водночас кількість людей, які потребують догляду, суттєво зросте. Петер Кіл, керівник відділу «ServiceWohnen» та розвитку мікрорайонів у компанії EVIM, попередив, що з урахуванням нинішніх кадрових та фінансових ресурсів стаціонарних закладів впоратися з цією тенденцією вже неможливо. Хоча EVIM щорічно готує близько 130 фахівців у сфері догляду, молодих кадрів недостатньо для задоволення потреб.

Про масштаби цього виклику свідчать регіональні дані: вже у 2023 році в окрузі Майн-Таунус 13 683 особи отримували виплати за програмою страхування догляду. З них близько 1 500 проживали в стаціонарних закладах, тоді як переважна більшість отримувала догляд вдома. Згідно з планом допомоги літнім людям округу, до 2040 року потреба у фахівцях з догляду за літніми людьми може зрости приблизно на 69 відсотків порівняно з 2019 роком.

«Родичі, які доглядають за хворими, — це найбільша приватна служба догляду в країні», — так Торстен Анштадт із консалтингової компанії humaQ влучно охарактеризував їхню незамінну роль. Однак і сім’ї дедалі частіше стикаються зі своїми межами. Водночас зростає фінансове навантаження на осіб, які потребують догляду, їхніх родичів та місцеві громади.

Догляд у мікрорайоні: короткі відстані та активні сусідські спільноти

Як можуть виглядати нові рішення, продемонстрували Торстен Анштадт та Андреас Шмідт із служби догляду «Rehbein» на практичних прикладах.

У вісбаденському районі «Егенхайм/Композитен» компанія EVIM та приватна служба догляду «Ребейн» ще у 2016 році розробили концепцію догляду, орієнтовану на мікрорайон. Медичні працівники добираються до багатьох своїх клієнтів пішки. Довгі поїздки, пошук місця для паркування та часовий тиск значною мірою відпадають. Заощаджений час йде на користь власне догляду. Водночас постійні опікуни забезпечують особистий та надійний догляд.

Однак якісний догляд на рівні мікрорайону потребує не лише коротких відстаней. Він базується на зустрічах та ефективній соціальній взаємодії. Особливо вдалим прикладом є кафе та бістро «Son(n)derBar». Те, що спочатку здається звичайним закладом харчування, насправді є центром життя мікрорайону. Тут люди різних поколінь зустрічаються, щоб випити кави, поїсти або просто поспілкуватися. Затишна атмосфера, заходи та прилеглий пункт прийому посилок DHL роблять це кафе привабливим місцем у повсякденному житті. Хто прийшов забрати посилку, той, можливо, залишиться ще й на каву. Люди вступають у розмову, знайомляться та налагоджують контакти. Так виникає жваве сусідство, до якого залучаються також люди похилого віку та ті, хто потребує підтримки.

Прямо до кав’ярні приєднано районний офіс EVIM. Координаторка опікується соціальними питаннями, надає допомогу та сприяє взаємодії між мешканцями. Таким чином, зустрічі, консультації та догляд взаємопов’язані й допомагають людям якомога довше жити самостійно у своїх звичних домівках.

Співпраця замість ізольованих рішень

Про те, що такі концепції працюють, свідчить також проєкт служби догляду Rehbein у Рюссельсхаймі. 139 квартир для проживання з доглядом, служба догляду в будинку та денний догляд забезпечують підтримку відповідно до потреб і полегшують життя родичам, які доглядають за хворими.

Ці приклади чітко показують: перспективний догляд потребує не лише окремих якісних пропозицій. Лікарні, заклади догляду, амбулаторні служби, лікарські кабінети, хоспісні товариства та місцеві громади повинні краще узгоджувати свої ресурси між собою. Про те, що це можливо, розповіли також Кріста Гофманн і Верена Курц із хоспісного товариства «Lebensbrücke e. V.» у Фльорсхаймі. За словами голови товариства, хоспісні товариства в окрузі Майн-Таунус посилили співпрацю та узгодили сфери діяльності. Це дозволяє заощадити на проїздах та об’єднати зусилля.

На думку Торстена Анштадта, до цього також належить відновлення перевірених сусідських структур: люди, які знають одне одного, піклуються одне про одного та в разі потреби організовують допомогу. Важливу роль у цьому можуть відігравати постійні контактні особи в мікрорайоні, які вчасно розпізнають потреби у допомозі та надають відповідні пропозиції.

Наприкінці вечора панувала загальна згода: виклики занадто великі, щоб подолати їх самотужки. Тому захід у Хохгаймі має стати початком об’єднання інших учасників та спільного розроблення нових шляхів для надійного, орієнтованого на людину догляду в окрузі Майн-Таунус. (hk)