Що може вирости з самого початку
Через чотири роки після прийому українських підлітків День відкритих дверей демонструє, як розвивалися програми підтримки молодих біженців у центрі молодіжної допомоги EVIM у будинку імені Людвіга Ейбаха, а також як Кирило проклав собі шлях до самостійного життя.
Коли цього післяобіддя Кирило проходить кімнатами житлової групи «Зонненберг», багато чого змінилося порівняно з тим, що було чотири роки тому. Тоді йому було 16 років, і він щойно приїхав з України до Вісбадена. Сьогодні він закінчив навчання, має безстроковий трудовий договір і власну квартиру. З нагоди Дня відкритих дверей він повернувся до того місця, де почалося його нове життя в Німеччині.
З початком російського вторгнення в Україну життя Кирила змінилося за одну ніч. Як молодий спортсмен-професіонал, він входив до групи підлітків, яких вивезли з країни завдяки акції допомоги, організованій вісбаденським клубом дзюдо. У співпраці з організацією «EVIM Jugendhilfe» та службою у справах молоді молодих людей терміново розмістили в будинку імені Людвіга Ейбаха. «Тоді нас розмістили на п’ятому поверсі», — згадує Кирило. Багато чого довелося організувати в найкоротші терміни.
Однією з тих, хто пережив ці перші дні, є Кармен Глогер. Вона працює господарницею в житловій групі. Вона досі чітко пам’ятає той дзвінок чотири роки тому: потрібно було прийняти цілу групу українських підлітків, і її допомога була вкрай необхідною. «Ми практично все імпровізували в найкоротші терміни, включаючи харчування. Це було майже як у великій кухні», — розповідає вона з посмішкою. Кирило швидко привернув її увагу: «Він був дуже приємним і навіть трохи знав німецьку».
Крок за кроком до самостійності
Те, що тоді почалося спонтанно, з часом розвинулося. Сьогодні в переобладнаному першому та підвальному поверхах будинку імені Людвіга Ейбаха розташовані два підрозділи служби допомоги молоді EVIM. У групі проживання «Зонненберг» мешкають вісім підлітків віком від 12 років. Молодіжна група «Флекс Зонненберг» супроводжує підлітків старшого віку та молодих дорослих як у стаціонарних умовах, так і на шляху до самостійного життя. До неї входять також додаткові місця для проживання в «Лінденхаусі» та на Клейштранде.
Як цей шлях може бути успішним, показує історія Кирила. Втікши зі своєї батьківщини незадовго до випускних іспитів, він закінчив школу завдяки дистанційному навчанню та підтримці українських вчителів. Він вивчив німецьку мову до рівня B2 і розпочав навчання на фахівця з офісного менеджменту. Наразі він успішно завершив навчання та працює на постійній основі у великій компанії у Вісбадені. Після проживання в різних формах розміщення, що пропонує служба допомоги молоді EVIM, сьогодні він мешкає у власній квартирі.
Для регіонального керівника Патріка Лара цей шлях є зразковим прикладом мети соціально-педагогічної роботи: надати молодим людям відчуття безпеки та разом з ними розробити стійкі перспективи в навчанні, кар’єрі та особистому житті. Команди тісно співпрацюють із школами, службами у справах молоді, державними органами та іншими партнерами мережі.
Тимчасовий дім, що відкриває можливості для розвитку
Під час Дня відкритих дверей команди презентували свої приміщення, в які вони заселилися рік тому. Спільні кімнати, відкрита кухня та затишні куточки для усамітнення визначають атмосферу цього молодіжного житла. З обох поверхів можна вийти в сад — там є місце для барбекю та спільного відпочинку, кущі смородини та трави, які Кармен Глогер із задоволенням використовує на кухні. «У нас усе готується зі свіжих продуктів і є здоровим», — каже вона.
Те, що допомога молоді та допомога літнім людям працюють під одним дахом, робить це місце ще більш особливим. «Разом ми створюємо будинок для кількох поколінь у професійному контексті», — каже Патрік Лар. Це сприяє взаєморозумінню та відкриває для молодих людей можливості набути практичного досвіду. Наприклад, один із підопічних пройшов свій добровільний соціальний рік у центрі для літніх людей.
Під час Дня відкритих дверей ця співпраця виглядала цілком природною. Серед гостей були партнери з управління у справах молоді, колишні підопічні, правління EVIM, керівництво та регіональні керівники служби допомоги молоді. І, як це часто буває, відкрита кухня стала місцем зустрічі навколо смачного фуршету, який Кармен Глогер підготувала разом із командою.
Там Кирило також знову зустрів знайомих людей. З деякими підлітками та командою опікунів він підтримує зв’язок і донині. Його батьки й досі мешкають у окупованій Росією частині України. Тож його шлях ще яскравіше ілюструє, чого можна досягти за чотири роки, коли молода людина використовує свої можливості та має поруч людей, які надійно її підтримують. Тому Патрік Лар також позитивно оцінює діяльність центру: «Ми постійно розвивалися і виросли до двох великих підрозділів супроводу, які сьогодні поєднують стаціонарну та амбулаторну допомогу, а також програми з підготовки до самостійного життя для молодих біженців».
Кирилу ця підтримка сьогодні вже не потрібна. Те, що він, незважаючи на це, із задоволенням повертається сюди, є красномовним свідченням того, чого може досягти професійна допомога молоді, надана з душею та розумом. (hk)
Більше інформації про послуги з супроводу: